Історія тризуба бере свій початок ще за часів Рюриковичів, що використовували його буквально скрізь: від грошей до цеглин для будування споруд.
Археологічні знахідки свідчать про те, що трипільці використовували тризуб в якості знаку старійшин ще у ІІІ – ІV ст. до н. е.
Після трипільців цю традицію перейняли скіфи, що вважаються прямими нащадками атлантів.
Зображення тризуба археологи знаходять на монетах, посуді, печатках, якими скріплювалися міжнародні договори, укладені Київською Руссю.
Саме тризуб став спадкоємним геральдичним знаком для нащадків князя Володимира Великого, який карбував його на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого – тризуб.
Після розпаду Київської Русі та до ХХ ст. символ тризуба зустрічається рідко, виключно на родових гербах та книгах.
Автором проєктів був Василь Кричевський.
Тоді ж, 22 березня, схвалено велику й малу печатки УНР зі знаком тризуба.
Тризуб фігурував на державних кредитових білетах (банкнотах) УНР, згодом Української Держави (автори проєктів Г. Нарбут, О. Красовський, І. Модзалевський, В. Кричевський та інші).
Як герб Української Держави тризуб залишився за часів гетьманату (1918) та за доби Директорії.
Емблемою Українського чорноморського флоту (закон від 18 липня 1918 р.) був тризуб з хрестом угорі.
15 березня 1939 р. Сейм Карпатської України теж визнав тризуб з хрестом за державний герб. Націоналістичне середовище вживає тризуб, в якому середній зуб замінений мечем, деякі українські католики і гетьманці теж використовують тризуб з хрестом.
